ГУСЛЯ́Р, а, чол. Музикант, який грає на гуслях, або співець, що акомпонує собі на гуслях. Заревла Сивоборода, волохата Рідня Саулова пузата, Та ще й гусляра привела, Якогось чабана Давида (Тарас Шевченко, II, 1953, 353); * У порівняннях. Грає вітер, мов гусляр (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 74).
ГУСЛЯР
Тлумачення слова