ГУ́СІНЬ, сені, жін.
1. Те саме, що гусениця 1. Спустіле дворище заростало бур’янами, в садку гусінь оголила листя на старих грушах (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 242); Ланка за літо дванадцять раз просапала й прополола буряки, .. обібрала з кожного листка гусінь (Юрій Яновський, II, 1954, 232); * У порівняннях. На подвір’ї, в осінній мряці, кишіли люди, як гусінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); По дорозі довгою гусінню тягся резервний полк (Петро Панч, I, 1956, 552).
2. рідко. Те саме, що гусениця 2. [Олександр:] Вже на тому боці [ріки] я бачив їхні [німецькі] танки, на гусінь яких намоталося сиве жіноче волосся (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 167).