ГУ́РТОМ, присл.
1. Спільними силами, колективно. Щасливо там жити, де гуртом робити (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 348); — А хіба ж ми чужі між собою? Ми ж усі однієї громади; гуртом про все громадське й дбаємо (Панас Мирний, IV, 1955, 327); — Давайте ми краще весь оцей шматок землі гуртом засадимо деревами й кущами (Олександр Копиленко, Сон. райок, 1951, 22);
// Усі разом, усією групою. [Старшина:] Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати (Марко Кропивницький, II, 1958, 258); Вони стояли гуртом біля фонтана на центральній алеї парку (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 11).
2. Все разом; оптом.