ГУ́РКІТ, коту, чол. Звуки від ударів, падіння, розрядів і т. ін., перев. протяжні, розкотисті. Чути гуркіт гармат (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); З передпокою чути брязкіт замка і гуркіт дверей, що відчиняються (Іван Кочерга, II, 1956, 487); В горах роздавався гуркіт далекого грому (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 39).
ГУРКІТ
Тлумачення слова