ГУРЧА́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням гурчати і звуки, утворювані цією дією. З пшениці, навіть проти вітру, чулося гурчання танкових моторів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 133); В кімнаті якийсь час панувала тиша, що її порушувало гурчання струмочка води десь за дверима (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 247).
ГУРЧАННЯ
Тлумачення слова