ГУРБА́, и, жін., розм. Те саме, що юрба. Коли дивлюсь — ідуть якісь люди гурбою, і старі, й молоді, і дітвора (Марко Вовчок, I, 1955, 8); Заквакали жаби в болоті гурбою, Легесенька пара знялась над водою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 432).
ГУРБА
Тлумачення слова