ГУМНО́, а, сер., діал. Тік з господарчими будівлями біля житла або й за селом. Одної суботи пішов пан по смачній вечері на прохід до огороду, з огороду зайшов на гумно (Іван Франко, II, 1950, 99); Одні витягали вози, другі виїжджали, у поле, треті переносили снопи з гумна до стодоли, звідки виходив монотонний гук молотарок (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121).
ГУМНО
Тлумачення слова