ГУ́МА, и, жін.
1. Еластична речовина, що не пропускає води, повітря і виготовляється шляхом вулканізації каучуку. Застиглий сік каучукового дерева застосовується для виготовлення гуми (Фізична географія, 4, 1957, 97); * У порівняннях. Розігрітий сонцем асфальт вгинався під ногами, як гума (Олесь Гончар, II, 1954, 175).
2. Предмет, виготовлений з такої речовини. Після тих зборів у місті він ходив з отакенним синяком на лиці від поліцейської гуми (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 386); Заклав [Головань] великі пальці за підтяжки, відтягнув їх і відпустив. По дебелих грудях ляснула обплетена шовком гума (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 73).