ГУЛКИ́Й, а, е. Який створює гул. Мов рої ті гулкі, Де і брались полки (Іван Манжура, Тв., 1955, 80); Цей дерев’яний, гулкий, мов палуба, міст мав для Ібрагімова свою звабу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 154); І журавлів гулка навала Ключем віталася здаля (Андрій Малишко, I, 1956, 201).
ГУЛКИЙ
Тлумачення слова