ГУ́ЛКО. Присл. до гулкий. Пані, глянувши на неї, зареготалася, дзвінко, гулко так залилася… (Панас Мирний, III, 1954, 156); Кімнату відчиняли весною, вона була простора й порожня, в ній відкликався гулко гомін міста (Степан Тудор, Вибр., 1949, 317).
ГУЛКО
Тлумачення слова