ГУЛЬТЯ́ЙСТВО, а, сер., зневажл.
1. Незайнятість ніякими справами; неробство, ледарство. [Куче:] Я теж знаю, хто то щодня, щороку жінку й діти до богадільні заганяв, а себе до тюрми, а все через п’янство та гультяйство (Леся Українка, IV, 1954, 231).
2. збірн. Ті, що ведуть гультяйське життя. Старшина визнавала, що до війська козацького пристало чимало гультяйства (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 220).