ГУЛЬНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гуляти 3. — Перевели мене, бачите, в Кам’янець, то треба гульнути (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 130); — В неділю таки заглянь, треба ж випити — оранку закінчили швидко, чого ж не гульнути на радощах? (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 269).
ГУЛЬНУТИ
Тлумачення слова