ГУЛЬНЯ́, і, жін., розм.
1. Те саме, що гульба. [Роман:] І коли ця гульня скінчиться? Одні гості в хату, другі з хати, треті на поріг (Марко Кропивницький, II, 1958, 31).
2. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. Вітром майнула [Катерина] до гурту, де аж куріла гульня (Степан Васильченко, II, 1959, 348). Бринять пісні старі й нові, Гульня — до пізніх зір (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 135).