ГУЛЬЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет. Який любить багато або довго гуляти. Я маю втіху у вині В компанії гульливій, Знайомі радощі мені І в роздумі, і в співі (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 27); * Образно. А кругле обличчя [Степана] вже встигло засмагнути під березневим сонцем і гульливими теплими вітрами, що котилися по степу (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 21).
ГУЛЬЛИВИЙ
Тлумачення слова