ГУЛЯ́ННЯЧКО, а, сер. Пестл. до гуляння, — Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу (Марко Вовчок, I, 1955, 3); — Він же колись до неї залицявся, на вечорницях з нею бував. Може, те гуляннячко не забулося? (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 144).
ГУЛЯННЯЧКО
Тлумачення слова