ГУЛЯ́КА, и, чол. і жін. Той (та), що любить гуляти (у 2, 3 знач.). Горпина ж з молодих літ була не гуляка (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 123); Князь виявився п’яницею, гулякою, вкрай розбещеною людиною (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 365).
ГУЛЯКА
Тлумачення слова