ГУГНЯ́ВО. Присл. до гугнявий. З усіх боків тяглися до нього старці: сліпі, безногі — гугняво лебеділи милостині (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16); Імітуючи скрипучий супровід ліри, Геннадій проспівав гугняво (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 102).
ГУГНЯВО
Тлумачення слова