ГУ́ДИНА, и, жін., збірн. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових). — Гарненько намніть йому, шибеникові, уші [вуха]: хай не лазить по чужих городах та не псує на огірках гудини (Степан Васильченко, I, 1959, 118); Маленькі кущики буйно розрослися, довгу цупку гудину рясно вкривали жовті квіточки й на землі лежали, то закручуючись кінцями, як півмісяці, то вигинаючись чудними кривульками, великі світло-зелені огірки (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 57).
ГУДИНА
Тлумачення слова