ГУЧО́К, чка, чол. Учасник облави, який виганяє звіра або птаха на мисливців; нагонич. Значно краще полювати .. з гучками (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 106); Гучки ще були далеко, коли у гущавині з’явився лис (Вечірній Київ, 2.XI 1957, 4).
ГУЧОК
Тлумачення слова