ГУ́ЧНІСТЬ, ності, жін.
1. Абстр. ім. до гучний 1.
2. фіз. Відчуття, створюване вухом при сприйнятті звукових хвиль. Відомо, що, крім таких властивостей звука, як висота і гучність, що характеризують так звані чисті музичні тони, є й більш складна — тембр (Наука і життя, 9, 1962, 26).