ГРИ́ВКА, и, жін. Зменш.-пестл. до грива. Був в артілі коник: вороної масті, Лисинка на лобі, гривка поміж вух… (Степан Олійник, Вибр., 1959, 297); * У порівняннях. Антон зняв шапку і пригладив на голові рештки чуба, щоб не стирчали, як нескошена серед поля гривка (Степан Чорнобривець. Потік.., 1956, 236);
// Підрізане над лобом волосся. Вони нахилялися над газетою так, що чорна гривка Раїсина лоскотала лисину о. Василеві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322).
ГРИВКА
Тлумачення слова