ГРИ́ВЕНИК, а, чол., розм., заст. Срібна монета в десять копійок. Німець, радий, пообіцяв ще гривеника накинути на чоловіка, коли всі й далі так щиро робитимуть (Панас Мирний, IV, 1955, 246); Падали в кобзарів бриль мідяки, срібні гривеники (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 56); * У порівняннях. Рибка блисне на сонці, як новенький гривеник (Олесь Донченко, VI, 1957, 68).
ГРИВЕНИК
Тлумачення слова