ГРИ́ЩЕ, а, сер.
1. перев. мн. Різного виду розваги, організовані на дозвіллі або з певною метою. Ті, що не містились у хаті, розклали на подвір’ї вогонь і справляли коло нього веселі грища (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 354); [Іфігенія:] Він досі.. на грищах олімпійських Отримує вінці (Леся Українка, I, 1951, 161); Дівчата й хлопці покинули грища й танки, купчаться всі коло темного дуба (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 155).
2. Місце для таких розваг. На грищі співала, на досвітках пряла, На улиці [вулиці] часом до світа гуляла… (Євген Гребінка, I, 1957, 89); Мов в купальну ніч на грищі Розіклали [два брати] ось кострище (Іван Манжура, Тв., 1955, 169).