ГРИМУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до гримування. — Роздягся я, сів до гримувального столу, глянув на себе в люстро (Юрій Яновський, I, 1958, 238); На Пикифора Федоровича нічого не діяло, спав у гримувальній кімнаті як убитий (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 105);
// у знач. ім. гримувальна, ної, жін. Спеціальна кімпата, в якій гримуються артисти. В гримувальну зайшов режисер, ввічливо потиснув руку, привітав з дебютом (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 37);
// Признач. для гримування. Зв’язковий.. натягає картуза, ліпить собі гітлерівські вуса, робить декілька ліній гримувальним олівцем, вставляє в око монокля (Юрій Яновський, I, 1954, 209).
ГРИМУВАЛЬНИЙ
Тлумачення слова