ГРИМОТА́ТИ, очу, очеш і ГРИМОТІ́ТИ, очу, отиш, недок. Підсил. до гриміти 1, 2. Поїзд стогне в дорозі, гримоче за соту верству (Ярослав Шпорта, Твої літа, 1950, 26); Трактор ледве чутно гримотить, коник десь сюркоче… (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 35); Цілісіньку ніч не переставало блискати й гримотіти (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 178); Жінка .. усе бувало смикала чоловіка за рукав, щоб не гримотів на цілу хату: не на зборах, мовляв (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 132); * Образно. Битва гримотить по ярах та кручах (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 24).
ГРИМОТАТИ
Тлумачення слова