ГРИ́МАННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням гримати 1 і звуки, утворювані цією дією.
2. Голосні дорікання, погрози і т. ін. кому-небудь. Вона чула від тітки здебільшого саме бурчання та гримання і мало, дуже мало коли зазнавала жалування (Грм Без хліба, 1958, 151); Чи оті чигиринські хлопчаки люблять своїх батьків козаків за отакі грізні гримання? А може, козачі дітм і не зазнають от-аких гримань (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 9).