ГРИМ 1, у, чол.
1. Спеціальні фарби та наклейки, що використовуються для надання обличчю актора відповідного вигляду. Холодов сів перед дзеркалом, щоб покласти грим (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 126).
2. Оформлення обличчя актора для гри на сцені. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич мистецтвом гриму (Збірник про Кропивницького, 1955, 247); Майстерності гриму, жесту, поз, уміння одягатись, манери триматися на сцені ніякі фотографії, ані зарисовки, звичайно, не можуть передати (Максим Рильський, III, 1956, 339).
ГРИМ 2, виг. Уживається як присудок за знач. гримати 1. Ледво [ледве] Лисичка вихилила голову з нори, аж тут рушниця грим! (Іван Франко, IV, 1950, 82).