ГРУЗИ́ТИ, гружу, грузиш, недок., перех., розм.
1. Місити розм’яклу землю. Кіньми двора та й не грузіте (Словник Грінченка).
2. Складати куди-небудь щось, наповнювати вантажем; вантажити. Товариші, раді й веселі, грузять у його [вагон] свої речі (Степан Васильченко, III, 1960, 337); — Чи ви там палубу драїли, чи вугілля грузили? (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 412).