ГРУБУВА́ТИЙ, а, е.
1. Трохи грубий (у 1—4, 7 знач.). Здавалося, що його великому сильному тілу тісно у грубуватій сірій матерії костюма (Вадим Собко, Справа.., 1959, 48); Сильне, з грубуватими рисами Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 73); Голос його, грубуватий, густий, не пасував до його зовнішності (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 324).
2. Не зовсім, не досить ввічливий, трохи різкий. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 65); Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 217).