ГРУБІ́ТИ, ію, ієш, недок. Ставати, робитися грубим (у 1, 2, 4, 5 знач.). Вона зараз, як віддалася, то й почала грубіти (Марко Вовчок, VI, 1956, 251); Хай знає [Віталик], що всю зиму ці чоботи міситимуть тут багнюку, обличчя червонітиме на стужі та на дощах, що руки її грубітимуть та тріскатимуться в роботі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 326).
ГРУБІТИ
Тлумачення слова