ГРОЗОВИ́Й, а, е. Прикм. до гроза 1, 2. Над Солом’янкою пливли грозові хмари з бузковими відсвітами (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 29); З нею [партією] сміло ішли ми в походи В незабутні грозові роки (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 7);
// Який супроводиться грозою (у 1 знач.). Почалася грозова злива (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 121);
// З грозою: багатий грозами (у 1 знач.). Вісімнадцятого травня.., у весняний грозовий день, Юрію Крайнєву минуло двадцять шість літ (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 5); Грозове літо.
ГРОЗОВИЙ
Тлумачення слова