ГРОМОВЕ́РЖЕЦЬ, жця, чол., поет. Той, хто кидає, вергає громи; в античній міфології — епітет Зевса (Юпітера). У старогрецьких легендах говориться, що громовержець Зевс у своєму гніві кидає вогненні стріли (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР, 1957, 5);
// перен., жарт. Про грізну, сувору людину. Жан сидів спокійно і, всміхаючись, говорив далі: — Ну, що, вже громовержець успокоївся [заспокоївся]? (Іван Франко, I, 1955, 323).
ГРОМОВЕРЖЕЦЬ
Тлумачення слова