ГРОМАДІ́ЛЬНИК, а, чол., розм. Той, хто громадить, згрібає скошений хліб, трави і т. ін.; гребець. Влітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 203).
ГРОМАДІЛЬНИК
Тлумачення слова