ГРО́БИК, а, чол.
1. рідко. Зменш. до гріб, гроб.
2. Насипаний горбик землі на місці, де поховане тіло померлого. — Отут у канаві викопаю йому [сину] гарненьку ямку, положу його любенько.. та разом землею і засиплю, і гробик виведу (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 457).