ГРЯ́ДКА, и, жін. Оброблена, підготовлена для вирощування городніх культур земля. З лівого боку чорніли грядки та невеличкий молодий вишник (Панас Мирний, II, 1954, 166);
// Земля, признач. для вирощування городніх культур. Мати щороку наймала грядку на городину (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 157); Весна! Господині копають грядки (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 108);
// чого. Смуга землі, на якій ростуть городні культури, квіти. На городі, поміж грядками буряків, моркви й усякої городини, вилися доріжки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 232); Вони в одному дворі знайшли грядку самосійних квітів і несли своїй Талі величезного осіннього букета (Юрій Яновський, II, 1954, 44).
ГРЯДКА
Тлумачення слова