ГРЯ́ДА, и, жін., рідко. Те саме, що грядка. Горпина, бачачи, що дитина так любо гралася, знялася і побігла на гряду до матері помагати їй вищипувати бур’ян (Панас Мирний, I, 1954, 52).
ГРЯДА́, и, жін.
1. Витягнута в довжину височина, гірське пасмо. Я уявив собі велетенський Карпатський хребет, що простягся із заходу на схід широкою двохсоткілометровою грядою (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 276); Гряда Татр була вже позаду (Натан Рибак, Час, 1960, 360).
2. Смуга, ряд однорідних предметів. Від маяка в море виходила піщана коса, яка закінчувалась довгою грядою підводного каміння (Микола Трублаїні, II, 1955, 183); Міцним щитом відгородила природа наш Далекий Схід, поставивши на океані гряду гранітних островів (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 357).