ГРІ́ШНИК, а, чол. Той, хто має гріхи, грішить. [Виборний:] Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким, грішникам такого задають бешкету, що і старикам невпам’ятку (Іван Котляревський, II, 1953, 15); Існує українська казка-легенда про великого грішника, який вчинив багато злодіянь, а пізніше покаявся (Мистецтво, 6, 1955, 6).
ГРІШНИК
Тлумачення слова