ГРІХОВО́ДНИК, а, чол., розм. Той, хто порушує правила моралі або взагалі прийняті правила співжиття. — Це ти, старий гріховоднику! — радо промовив він, впізнаючи Василя Тимофійовича, — насилу, бач, пригадав одвідати!.. (Степан Васильченко, I, 1959, 141); Дід Кияшко бурчить невдоволено: — Паразит! Духовного званія [звання], а такий гріховодник (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 134).
ГРІХОВОДНИК
Тлумачення слова