ГРІХОПАДІ́ННЯ, я, сер.
1. За біблійним переказом — порушення першими людьми, Адамом і Євою, завітів, даних їм богом. Біблійна легенда про гріхопадіння Адама і Єви.
2. ірон. Порушення громадських норм моралі, поведінки. — Марковська — співучасниця в шкідництві чи навіть і в шпигунстві, і її гріхопадіння з Мухтаровим — теж один із засобів увійти в довір’я (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 467).