ГРЕЧА́НИК, а, чол., розм.
1. Хлібний виріб з гречаного борошна. От цар знов загадує, щоб невістки напекли гречаників і принесли йому: хто краще пече? (Українські народні казки, 1951, 173); Згадалась сусідка Вівдя, яка нагодувала хвору дитину гречаником (Олесь Донченко, III, 1956, 7).
2. тільки мн. Назва пісні і танку. [Мошко:] Всіх, яких скажете: дудочку.., гречаники — нема такого танку, щоб Мошко не заграв (Степан Васильченко, III, 1960, 184).