ГРЕБЕ́ЦЬ, бця, чол.
1. Той, хто гребе веслами. — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців (Панас Мирний, I, 1954, 312); Гребці повинні були пропливти кілька кілометрів вниз по річці (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 85).
2. рідко. Той, хто згрібає що-небудь граблями, лопатою і т. ін. Тут рота косарів з гребцями Йшли битись з косами, з граблями. Ніхто од бою [з троянцями] не цуравсь (Іван Котляревський, I, 1952, 182).