ГРАНИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який стоїть на границі (у 1 знач.) чого-небудь. У нас виникла думка мінятися дітьми на літні вакації .. Кошти невеликі: треба привезти дітей на граничну станцію і там замінятись (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369); Лиш згодом, граничним стовпом на дорозі. ..Згадається темне прощання на розі, І пилом на споминах ляже печаль (Леонід Первомайський, II, 1958, 409).
2. Який є найвищим ступенем чого-небудь; крайній. Поезія з-поміж усіх родів літератури передбачає максимальну концентрацію думки і почуття, отже — граничну точність, свіжість і лаконічність вислову (Про багатство літератури, 1959, 303); Водій вів машину на граничній швидкості (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 47).