ГРАННЯ

ГРАННЯ́, я, сер. Дія за значенням грати 2 і гратися. В номерах часто були танці під грання своїх музик (Нечуй-Левицький, I, 1956, 340); Сьогодні йому вже не хотілося гратись. Ігор усе мовчав, бо було невимовно соромно признатися, що за гранням не мав часу взятись за книжку (Олесь Донченко, VI, 1957, 121); Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Юрій Смолич, Сорок вісім… 1937, 64); — Де ж там до грання [в драмгуртку], коли й бігати на ті репетиції щовечора? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 320).