ГРАНІ́ТНИК, а, чол. Робітник, що видобуває чи обробляє граніт. Виконувати відповідальне завдання доручили найдосвідченішим гранітникам. За короткий час вони обтесали і відполірували перші сотні квадратних метрів рожевого граніту (Радянська Україна, 15.II 1962, 3); Омелянівські гранітники з великим натхненням трудяться над видобутком каменю і обробкою деталей майбутнього пам’ятника (Вечірній Київ, 23.I 1974, 2).
ГРАНІТНИК
Тлумачення слова