ГРАНАТОМЕ́ТНИК, а, чол. Той, хто стріляв з гранатомета, метав гранати. На заставі виявились протитанкові гармати і влучні гранатометники (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 36); Тоді я кидаюсь туди, де кілька хвилин тому проповзли гранатометники (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 92);
// Легкоатлет, що метає, гранати. Тут тренуються гімнасти, волейбольні і футбольні команди гранатометники (Радянська Україна, 21 VIII 1949, 4).
ГРАНАТОМЕТНИК
Тлумачення слова