ГРАНАТА 1, и, жін.
1. Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною. Осколково-фугасні гранати;
// Невеликий розривний снаряд, який кидають (метають) рукою. Гранату кидає боєць (Володимир Сосюра, Вибр., 1947, 239); Тільки другому матросу Вже не стати на роботу Кулемет не націляти З амбразури перед боєм Не метнуть йому гранати П’ятижильною рукою (Андрій Малишко, I, 1956, 49).
2. Снаряд для метання в легкій атлетиці.
ГРАНАТА 2 див. гранат 1.