ГРАМА́ТИК, а, чол.
1. Знавець граматики, автор твору з граматики. Колись і критики і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати — одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (Іван Франко, XVI, 1955, 246).
2. іст. Учень третього із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.