ГРАМА́ТКА, и, жін.
1. заст. Буквар. Діждали неділі, і Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кириликом граматку (Панас Мирний, I, 1954, 152); Романко налапав на полиці стару, заяложену граматку, і хлопці подались у стодолу. Почалось вчиття (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100).
2. церк. Поминальна книга або поминальний список. Маруся поставила до гурту і свою мисочку і граматку батюшці подала, щоб пом’янув її родичів (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 77); — Якби й ми несподівано наскочили, то не встиг би той ваш Наливайко і в граматку записатись (Іван Ле, Наливайко, 1957, 66).