ГРА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до грати 2. Очі матері стрілися з граючими оченятами дочки (Панас Мирний, I, 1954, 253).
2. у знач. ім. граючий, чого, чол. Те саме, що грач. — Що за вальса граєте, пане? — спитала Аглая-Феліцітас, задержуючися в переході коло граючого, й нагнулася через хвильку над нотами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 373).