ГРАДОБІ́Й, ою, чол.
1. Випадання граду (див. град 1 1), що веде до пошкодження посівів і т. ін. По страхуванню с.-г. культур Держстрах сплачує страхове відшкодування за втрати від градобою, злив, бур (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 557); Тендітні рослини всуціль пошмагав градобій (Радянська Україна, 5.IX 1961, 2).
2. чого, який, перен. Удари чого-небудь. Здається, він один тут, під градобоєм куль, не піддався паніці (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 458); У земського, урядника, стражників полетіли грудки, .. під тим градобоєм начальники зникли (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 236).